МАЛЕНЬКІ ЧОМУЧКИ

НЕПОСИДИ

Джерело: http://etana-asiniya.blogspot.com/

  Дорослі рідко вважають зайву рухливість дитини справжньою проблемою: «Ну, бігає, що ж такого, всі діти бігають. Переросте». Однак, коли малюк приходить до школи, де він повинен уміти не тільки висидіти 30-45 хвилин, але й утримувати свою увагу, розв’язувати задачі або писати,
 
батьки хапаються за голову.
         Головна проблема не посидючих дітей – неуважність. Їм складно не тільки всидіти на місці, але й догледіти до кінця мультик, закінчити малювати картинку, довго гратись в одну гру. Ви можете спробувати навчити малюка регулювати власну діяльність. Звичайно, заняття це тривале і потребує певних зусиль, але результат того вартий. А оскільки дитина ще не доросла до «дорослих» розмов, гра залишається надійним способом навчити дитину самостійно регулювати свою увагу. Отже, грайтеся з малям не просто так, хаотично, а за правилами. Першим кроком дитини стане засвоєння тієї програми дій, що їй запропонує дорослий. А потім дитина сама навчиться придумувати гру, планувати її та складати самостійно все нові й нові правила.
         Непосиди просто не в змозі утримувати увагу більше п’яти-семи хвилин. Не поспішайте сварити, соромити або карати свого малюка. Просто його дитяча увага ще не готова бути «зосередженою» більше певного короткого проміжку часу.
         Щоб уникнути шкільних проблем, увагу маляти можна тренувати. Почніть з малого. Приготуйте декілька цікавих коротких завдань для дитини та виконайте їх разом із нею. Для цих занять у вас повинен бути спеціальний час. Щоб малюк максимально міг сконцентрувати свою увагу, намагайтеся, щоб його не відволікали зайві звуки, іграшки або люди.
         Неуважним дітям, яким важко всидіти на одному місці, обов’язково потрібно чергувати копіткі заняття з фізичними вправами. Через п’ять-десять хвилин можете влаштувати фізкультхвилинку, а потім знову продовжити заняття. Поступово подовжуйте час занять і збільшуйте складність завдань.
Що робити з непосидами?
·        Грайте з малям в ігри за правилами.
·        Займайтеся розвитком стійкості уваги.
·        Чергуйте інтелектуальні заняття з фізичним навантаженням.
·        Хваліть малюка, коли йому вдасться довести розпочату справу до кінця або виконати важку копітку роботу.

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА АБО МАЛЕНЬКА "ДЗИГА"

Що таке «гіперактивіність»?

Із самого терміну можна зрозуміти: гіперактивність – це стан, при якому активність і збудливість перевищують норму.

 

Гіперактивну дитину легко розпізнати, адже вона завжди приверне до себе увагу. Їй важко всидіти на місці, припинити рух, навіть коли вона сидить – все одно перебирає щось в руках або махає ногами, дуже легко відволікається, неуважна, балакуча і галаслива, дуже імпульсивна, ставить безліч запитань, але не може дочекатися відповіді, перебиває. 

Часто батьки розуміють, що їх дитини гіперактивна (а не просто дуже рухлива і емоційна), вже коли віддають її у школу. Починається безліч проблем, адже такій дитині важко сконцентрувати увагу на цілих 45 хв., вона порушує дисципліну, є неорганізованою, все губить, не може довести справу до кінця і т.п. Дитина відстає у навчанні, адже її працездатність дуже нестійка, письмові роботи – неохайні, з помилками. І справа не в інтелектуальних здібностях, а у невмінні концентрувати увагу, зосереджуватись на чомусь надовго. У школі подання навчального матеріалу відбувається здебільшого через повідомлення вчителя, що потребує уважного слухання дітей. 

Як допомогти гіперактивній дитині?

Батьки, звісно, можуть допомогти своїй дитині адаптуватися до умов шкільного життя, але паралельно обов’язково потрібно звернутися за порадою та допомогою до психолога.
Одна з найголовніших порад батькам гіперактивної дитини: уникайте крайнощів під час виховання. З одного боку – не висувайте надмірних вимог, не будьте надто строгими і жорсткими, з іншого боку – не робіть поблажливості та вседозволеності.  Послідовність і баланс у всьому – ось ключ до вирішення проблем. Важливим також є постійне заохочення, винагорода за успіхи, стимулювання, мотивація. Намагайтесь стримувати негативну реакцію на погану поведінку дитини. Уникайте категоричних висловлювань, докорів, погроз. 
    Організація побуту, навчального процесу має діяти на дитину заспокійливо. Корисним буде скласти розпорядок дня і поступово навчитися жити за ним. Визначте для дитини коло обов'язків і постійно стежте за їх виконанням. Це поступово навчить дисципліни та порядку, без яких у школі – ніяк. 
   Не потрібно вважати гіперактивність недоліком, це лише особливість. Любіть свою дитину, щиро радійте всім її успіхам і заохочуйте до гарної поведінки (основною мірою – власним прикладом ;). 

Автор: Марта Павлюк

Дитина вередує